Лист до читача

15:11 - 15:38

Нема кому врятувати мене сьогодні від дощу.
Похмуре небо над головою і у голові.
Питання щирості сьогодні годі й підіймати. В такі хвилини я наче відкрита книга. Невесела, але зрозуміла усім і кожному. Мої думки  читаються легко, хоча декому мова ця може здатися незрозумілою.
Отак змінюється настрій. Двух-трьох слів достатньо, щоб його покращити. Так само мало необхідно й для того, щоб надовго стати чимось сірим та безрадісним.
Піти шукати кращих емоцій? Можливо...
Натхнення усюди.
Воно криється у старих спогадах, що повертають тебе у хвилини щастя твого минулого. І здається, що то було так давно... Історія вже все більше схожа на казку, ніж на оповідь твоїх днів.
Натхнення в ароматах. Кава і шоколад, полуниця, дощ, троянди, багато ще чого, усього не перелічити, та не дуже й хотілося.
Натхнення в музиці. Старі, такі близькі серцю мотиви, що лунають у зовсім новому світлі, особливо, якщи ти, нарешті, починаєш намагатися зрозуміти зміст їх текстів.
Натхнення в людях. Вони усі такі особливи, зовсім різні, але у чомусь усе ж таки схожі. У безоднях людських очей десятки, сотні, тисячі мрій, що обов`язково повинні здійснитися, треба лише вірити у це.
Потрібно чимало сил, щоб втримати усе отримане натхнення у собі. Не втратити дорогоцінні крихти творчого золота, сбереженного в душі.
Безпека мого натхнення - наявність під рукою блокнота і ручки. І хай на мене дивляться зі здивуванням, коли я швидкими рухами виводжу на папері незрозумілі іншим каракулі, в такі хвилини мені все одно на усіх і усе. Почуття спустошення яке я відчуваю після завершення кожного свого вірша чи оповіді - це моя найбільша нагорода, бо нема важчого тягара ніж несказані слова.
Іноді здається, що цей блокнот - мій єдиний друг. Лише йому у більшості випадків я можу довірити свої переживання, думки, поділитися тим, що тривожить серце.
Ви можете вирішити, що це крайня ступінь самотності, коли людина може поговорити лише з папером, але, скажу я вам, це одна з найкращих розмов, що у мене була.
А ви спробуйте...
Вийдіть під час дощу на вулицю і просто крокуйте у відомому чи невідомому напрямку. Думайте, згадуйте, аналізуйте, відчуйте, намагайтеся створити у своїй голові якісь динамічні образи, шукайте натхнення у всьому, що вас оточує. Створюйте, не бійтеся експериментувати. У вас гарантовано вийде щось особливе, хай і зрозуміле лише вам.
Моя творча єйфорія добігає кінця, тому я завершую свій лист до читача словами з вірша, написанного мною багато років тому:
І буде день, і буде світло.
Буде натхнення, буде страх,
Який мине, і непомітно
У небо ти злетиш як птах.

Ми усі птахи, і кожного з нас чекають незбагненні мрії, високі почуття та думки, що піднесуть нас до самих небес. Лише знайдіть натхнення... 

Комментарии

  1. Привет)
    я наградила тебя) http://alyalit.blogspot.com/2014/06/liebster-blog-award.html

    ОтветитьУдалить

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Не "я", а "мы".

(с) лето

(с) Осень